Ісландський джин Martin Miller's Westbourne 0,7л 45,2%

Джин "Westbourne Strength" був випущений у 2003 році у відповідь на прохання барменів створити джин вищої фортеці. Свою назву цей неповторний складний напій отримав на ім'я резиденції Мартіна Міллера — Westbourne Grove в Нотінг-Хілл (Західний Лондон). При створенні "Вестбурн Стренгс" Міллер використовує ту ж палітру інгредієнтів, що й у джині "80 Proof", але робить тонкі зміни в їхньому балансі.

«Martin Miller's» (Мартін Міллерс) — суперпреміальний англо-ісландський бренд джину, який виготовляється поетапно у двох країнах: спирти переганяють на винокурні у Великобританії, а розбавляють і розливають джин в Ісландії.
Ідея створити власний джин виникла в Мартіна Міллера в 90-ті, коли індустрія переживала не найкращі часи. 1998 року бізнесмен зустрівся зі своїми друзями Девідом Бромігом і Андреасом Верстігом за ланчем у Ноттінг-Гілл. Міллеру не сподобався коктейль, який приготував бармен, змішавши джин, тонік і лимон. Смак здався Мартіну «занадто нудним». Він повідомив своїм товаришам, що збирається робити свій власний джин. Друзі запідозрили Мартіна в тому, що він просто перебрав, однак усе виявилося серйознішим, ніж вони думали — Мартін був одержимий своєю ідеєю й заразив нею інших.
У одного з друзів Мартіна був власний центр стартапів, і троє бізнесменів вирішили втілити перспективну ідею в життя. 1999 року партнери заснували винокурню з виробництва джину в Ленґлі.
Коли один із друзів поцікавився, чи буде в новому джині якась «фішка», секретний інгредієнт, Мартін вибухнув від обурення й пояснив, що не збирається робити якийсь там ексцентричний джин, що пахне як «будуар літньої пані». Його мета — створити сучасну класику, напій для всіх, хто любить «тонкий» джин. За своєю натурою джин — спокусливий напій, а його джин має бути найспокусливішим з усіх. Для нього потрібен ялівець із Тоскани й Індії, кориця з Китаю, найкращу Ангеліку потрібно знайти у Франції, а флорентійський ірис привезти з Флоренції. За словами Мартіна Міллера, його майбутній джин має пахнути східними квітами на заході сонця й виділяти аромат апельсинових гаїв теплої севільської ночі. «Надзвичайна увага до деталей буде нашим секретним інгредієнтом!», — сказав тоді своїм друзям Мартін.

Однією з таких деталей є вода. На відміну від більшості виробників, що використовують демінералізовану воду, Мартін Міллер вирішив зупинитися на воді з Ісландії. За віруваннями жителів цієї країни, в їхній воді, як і в скелях і печерах, живуть ельфи та добрі духи, що наповнюють природу життям. А демінералізована вода мертва, тому що в процесі знесолення втрачає життєві сили. Але головне, звісно, не казкове підґрунтя, а реальний факт того, що ісландська вода найчистіша та найм'якша у світі. Для того, щоб «просто додати води», треба було відправляти джин за 2,5 тис. кілометрів. Друзі Мартіна вважали це божевіллям, але погодилися спробувати.

Перегнані спирти «Martin Miller's» вирушають у десятиденну подорож з Англії, через моря Північної Атлантики, де часто бувають шторми, до селища Борґанес, розташованого на мальовничому фіорді відлюдного ісландського західного узбережжя. Тут і відбувається мар'яж рідкісної м'якості та чистоти смаку англійського спирту з ісландською водою.
Особливості виробництва:

• Під час виробництва більшості джинів у процесі дистиляції спиртові пари проходять через «ягідний лоток» або «carterhead», у які поміщають рослини. Робиться це для того, щоб рослини під впливом пари «настоювалися» й віддавали аромати та олії, що формують характер і смак джину. Містер Міллер переніс на свій джин філософію приготування чаю. Він віддає перевагу старому методу, коли рослини замочуються на ніч у спирті та гарячій воді. Це може бути важкою, трудомісткою роботою, але така ніжна мацерація впродовж тривалого періоду — набагато кращий метод екстракції кожного нюансу ефірних олій і смаків, необхідних для отримання суперпреміального джину.
• Ще одна особливість виробництва — окреме переганяння пряних і цитрусових спиртів. Потім два дистиляти змішують, а до купажу додають настій свіжого огірка. Такий метод надає напою особливо свіжого смаку. Тільки після цього майбутній джин відправляють до Ісландії, де його розбавляють джерельною водою, насиченою киснем. Там само напій розливають по пляшках і пакують.